Трьох Героїв із Гніванської громади посмертно нагороджено державними відзнаками. Нагороди передали їхнім рідним

Володимир ПОДОЛУЖНИЙ — нагороджений відзнакою «Лицарський хрест» (посмертно).

Володимир народився 20 лютого 1984 року в Немерчі. Його життя було тісно пов’язане з Гніванню: тут він навчався у школах №1 та №3, продовжив освіту в Тиврівському ліцеї, а згодом закінчив Вінницький національний технічний університет.

Із дитинства захоплювався технікою та комп’ютерами, обрав професію, пов’язану з улюбленою справою. 17 березня 2023 року став до лав Збройних Сил України. Виконував бойові завдання поблизу Суджі, Часового Яру та в Чорнобильській зоні.

18 лютого 2026 року, за два дні до свого 42-річчя, головний сержант — командир інженерно-саперного відділення військової частини А4576 загинув унаслідок ворожого обстрілу поблизу Круп’янська на Харківщині.

Максим БУРЛАКА — посмертно нагороджений відзнаками «Хрест Сухопутних військ», «Комбатантський хрест» та нагрудним знаком «Честь та пам’ять».

Максим народився 27 лютого 1997 року в Селищі. Навчався у Прибузькій школі-інтернаті, здобув професію газоелектрозварювальника у Гніванському професійному ліцеї.

У мирному житті був щирою, доброю та працьовитою людиною, завжди готовою прийти на допомогу.

3 липня 2024 року Максим був мобілізований до лав ЗСУ та разом із побратимами ніс службу на Донеччині. Майже дев’ять місяців він вважався зниклим безвісти. Рідні до останнього вірили, що він повернеться.

На жаль, стало відомо, що 12 вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу Українська на Донеччині, Максим загинув.

 Богдан КУЛАК — посмертно нагороджений «Комбатантським хрестом» та нагрудним знаком «Честь та пам’ять».

Богдан народився 23 січня 2004 року в Селищі. Після школи вступив до Вінницького національного аграрного університету, однак завершити навчання не встиг.

Ще з перших днів повномасштабної війни він прагнув захищати Україну. У 19 років, не сказавши батькам, поїхав до Києва, пройшов відбір та підписав контракт із Третьою окремою штурмовою бригадою. Про своє рішення повідомив рідним уже після вступу до війська.

Богдан пройшов підготовку в Україні та за кордоном. У вересні 2023 року вступив у перші бої на Донеччині, зокрема в районі Авдіївського коксохімічного заводу. Разом із побратимами тримав оборону та допомагав евакуйовувати поранених.

5 березня 2024 року Богдан загинув біля Орлівки на Донеччині.

У Героя залишилися мама, тато та старша сестра.

Державні нагороди — це не просто відзнаки. Це офіційне визнання мужності, жертовності та незламності наших Захисників.

Пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за Україну.
Шануємо їхній подвиг.
Підтримуємо родини, які втратили найдорожчих.

Вічна пам’ять і слава Героям!