Напевно немає в нашій громаді жодного жителя, хто б жодного разу не чув і не бачив, як грає духовий оркестр Гніванського будинку культури! На Днях міста, на парадах, на випускних та  на державних святах. Чого тільки вартував прохід випускників Гніванської дитячої музичної школи центром Гнівані під звуки урочистого маршу? А День кума та куми чи парад вишиванок без оркестру навіть уявити важко! Проте мало хто знає, що з початком повномасштабного вторгнення музиканти міцно тримають свій непростий фронт – вони безкоштовно грають на прощальних церемоніях наших загиблих Героїв!

«Волонтери із музичними інструментами в руках» - саме так можна назвати дев’ятьох членів колективу. Четверо з них працюють в Гніванській музичній школі: Олександр Крисько, Олександр Сірий, Олексій Сірий, Андрій Петлик. Також в складі Бондар Олег, який працює таксистом в Гнівані, тиврівчанин Володимир Саприга, Валерій Суходоля, який зараз служить в ТРО. Найстарший серед музикантів пенсіонер Олександр Кучабський, йому 70, а наймолодший Діма Макаров, якому 25.

- У лютому 2022 року ми пішли копати окопи в нашій військовій частині, потім збиралися в гаражі і робили коктейлі Молотова. Працюючи, ми обговорювали, чим можемо ще бути корисними для країни. І вирішили, що повинні робити те, що вміємо найкраще – грати! – ділиться Олександр Крисько, керівник духового оркестру.

Чоловіки поїхали до військкомату в Тиврів і сказали, що коли, не дай Боже, будуть загиблі в нашому районі, вони готові в будь-який час грати на прощальних церемоніях.  З тієї пори музиканти відбули вже близько 70! похоронів військових! Спочатку грали лише на території колишнього Тиврівського району. Проте з часом до них почали звертатися люди і з інших районів. Чоловіки в допомозі не відмовляли. Так вони грали і в селах Вінницького та Шаргородського районів. Туди музиканти добираються своїми автомобілями. В гаражі мають власну копілочку, куди самостійно кидають кошти, за які потім здійснюють подібні поїздки.

Важко переоцінити роботу колективу. Адже у палючу 30 градусну спеку, у рясну осінню зливу, в сніг та вітер, вони щоразу долають не один кілометр з важкими інструментами в руках, проводжаючи в останню дорогу наших захисників. Така важка робота не проходить безслідно.  

- Звісно, це все непросто. В будь-який день, вихідний чи сімейне свято, нам можуть повідомити про похорон і ми не маємо права відмовити. Та найважче – це моральна сторона. Коли ми бачимо сльози матерів, дружин з трьома маленькими дітками на руках, то розуміємо, що найменше, що ми можемо зробити в цій біді – це грати і підтримувати родину. За кожного загиблого болить душа, - розповідають музиканти.

Своє рішення грати  на похоронах на добровільних засадах якимось особливим чи героїчним музиканти не вважають, хоча ця робота потребує дуже багато особистого часу, здоров’я та сили. Вони скромно зауважують, що задля Перемоги кожна людина має працювати і робити те, що в її силах. 

- В колективі ми не лише колеги. Ми друзі, ми куми, ми родина. Ми разом граємо дуже багато років. Ми проводжали один одного в армію, грали на весіллях. Частина найкращих спогадів в житті пов’язана з музикою. Наприклад, коли ми збиралися просто пограти в задоволення у будинку культури, чи коли грали музику на вечірніх танцях під відкритим небом для старшого покоління, - ділиться Олександр Крисько. – Зараз ж ми мріємо про Перемогу.  Після якої ми одразу заграємо Гімн України. І це буде абсолютно унікальний Гімн: ті ж самі ноти зазвучать зовсім по-іншому.