села Ворошилівка, Маянів, Борсків
Старостою із 27.11.2020 року затверджено Бродовську Валентину Василівну.
Жінка народилась 10 жовтня 1969 року в селі Верболози Козятинського району. Навчалась в Гніванській середній школі №2. Після закінчення школи вступила до Мурованокуриловецького ПТУ №36. Потім закінчила Харківський державний сільськогосподарський інститут ім.Докучаєва, відділ "Економіка і організація с/г виробництва", де в 1993 році здобула спеціальність економіста-організатора.
Досвід роботи:
З 1987 р по 1988 р працювала у Роганському радгоспі сільськогосподарських культур м.Харків; з 1988 р по 1993 р працювала у радгоспі "Южнобужський" м.Вінниця; з 1993 р працювала у КСП "Ворошилівське" та з 2000 по 2001 р після реорганізації продовжувала працювати у СФГ "Десна" економістом; з 2002 по 2016 р працювала в ТОВ "Молочний дім" м. Житомир; з 2016 року працювала у Ворошилівській сільській раді.
Заміжня. Має сина та доньку.
Центром округу є с.Ворошилівка
ВОРОШИЛІВКА
Населення станом на 1.01.2020 рік згідно даних ГУС у Вінницькій обл. становить 972 особи. Площа села 24,1 км².
На території села працюють: школа І-ІІІ ступенів, дитячий садочок, церква, пошта, будинок культури, амбулаторія, бібліотека, кафе, 6 магазинів, ковбасний цех та СФГ «Десна».
Топ 6 цікавих фактів про село:
1.Перша письмова згадка про Ворошилівку датується 1552 р. У документі йде мова про поділ сіл і містечок на Тиврівщині між польськими та українськими панами, у якому вказано, що родині Семашків дісталися села: Ворошилівка, Маянів, Шершні, Іванківці
2. Село отримало назву «Ворошилівка» в честь двох козаків Вороша і Шило, які захищаючи свою землю від ворогів, зірвали свою фортецю разом з ворогами.
3. Перед Першою світовою війною в селі мешкало 5582 жителів у 563 подвір'ях, діяла міщанська управа, пункт урядника, однокласне училище, дві православні церкви, костел, дві синагоги, був лікар, євреї тримали аптеку, бакалійну, винну, галантерейну і мануфактурну крамниці та три заїжджих двори.
4.За останні 100 років населення Ворошилівки зменшилось у чотири рази.
5. У 1923 р. , коли утворився Тиврівський район, Ворошилівка мала свою сільську раду та статус містечка.
6. На Ворошилівськомму кладовищі є могила відомого українського композитора, поета-перекладача Петра Ніщинського
БОРСКІВ
Населення станом на 1.01.2020 рік згідно даних ГУС у Вінницькій обл. становить 208 осіб.
Площа 10,52 км²
На території села працюють: церква, будинок культури, бібліотека та 1 магазин.
Топ 6 цікавих фактів про село:
1. За старими переказами село Борсків заснувало п'ятнадцять родин старовірів в 1676 р., які переселились сюди з підмосковного міста Гуслиці (в 90 км від Москви), тікаючи від переслідувань за віру. На честь 300-річчя заснування села у 1976 р. місцева громада встановила камінь з відповідним пам'ятним надписом, втім, камінь цей було втрачено через зсув ґрунту.
2. У 1841 р., відповідно до указу царя, були реквізовані дзвони дерев’яної церкви у Борскові, яку збудували на горбку в 1751 році на честь ікони «Знамення пресвятої Богородиці». З тих часів збереглася легенда про один дзвін, захований місцевими жителями у річці Південний Буг, який до цих пір не вдалося знайти, але кожного Великодня він видзвонює з-під води.
3. Багато мешканців села розмовляють російською мовою, що є рідкістю для сіл Поділля.
4. До середини 1920-х років кількість населення перевищила 2,7 тисячі осіб. Масове покидання села почалося під час більшовицької колективізації, коли колгосп, організований на невеликій кількості бідних земель, не міг не те що прогодувати, а навіть забезпечити роботою всіх членів.
5. У 1892 р. в селі сталась масштабна пожежа, яка знищила 73 подвір'я.
6. У 1992 р. у Борскові знімався художній фільм «Господи, прости нас, грішних» за мотивами новели А. П. Чехова «В овразі». Режисер — Войтецький Артур Йосипович, у головній ролі знявся Богдан Ступка.
МАЯНІВ
За даними ГУС у Вінницькій області, населення села станом на 1.01.2020 рік складає 291 особу.
Площа - 16,29 км²
На території села працюють: школа І ст, дитячий садочок, бібліотека, церква, пилорама та 1 магазин.
Топ 5 цікавих фактів про село:
1. Вперше назва села згадується в документі, де йде мова про поділ сіл Тиврівщини між польськими і українськими панами 1552 р. У ньому вказано, що донькам Семена Семашка дісталося кілька сіл, серед яких і Маянів
2. За легендою наприкінці весни 1648 р. козаки під проводом М. Кривоноса, визволяючи Тиврівщину, зупинились табором між Маяновим та Гришівцями. Ліс у тій місцевості і прозвали «Кривоніс».
3. Існує ще одна цікава легенда про знищення та відродження села в період турецьких навал. В ній йдеться про те, що коли турки вирізали всіх жителів села і залишилась лише одна вулиця живих, один турок, який перший прийшов до вулиці, побачив дуже гарну молоду пару. Він змилостився над молодятами і сказав їм, щоб вони попередили людей про небезпеку. Але молоді цього не зробили, а самі втекли у ліс. Коли в чоловіка почала текти з носа кров, він сказав, що це вбили його маму, і він буде мати гріх (маятись все життя). Коли турки пішли, подружжя відродило село.
4. В селі народився Свідзінський Володимир Євтимович (1885–1941) — український поет, перекладач, краєзнавець.
5. На початку XX ст. в Маянові нараховувалось 192 дворів з 1125 жителями.