Додому, на щиті, повертається наш земляк — Бойко Євгеній Віталійович. З вересня 2024 року він вважався безвісти зниклим.

Фото без опису

Євген народився 27 березня 1995 року в місті Гнівані. Тут він виріс, навчався в ЗОШ №1, здобув професію маляра-штукатура у Гніванському професійному ліцеї. Ще зовсім юним, щойно виповнилося 18 років, він зробив свідомий вибір — стати на захист Батьківщини. Спершу — служба у військовій частині, згодом — АТО. З початком повномасштабного вторгнення Євген без вагань знову став у стрій.

Він воював на Запорізькому напрямку в складі механізованого батальйону. Був хоробрим, рішучим, незламним. Побратими кажуть: з ним було спокійно навіть у найгарячішому пеклі бою — він завжди був поруч, завжди підтримував, ніколи не залишав своїх.

Дружина Марина ділиться спогадами крізь сльози:

«Він був неймовірно добрим, щирим та люблячим чоловіком. Завжди дбав про інших, помічав навіть найменші дрібниці. Постійно питав, як у кого справи, чим допомогти. Він жив серцем. Жив для нас…»

Євген мріяв про прості речі — Перемогу, власну справу, затишний дім, де буде чути дитячий сміх… Мріяв стати батьком. Але 21 вересня 2024 року, виконуючи бойове завдання біля н.п. Новоданилівка на Запоріжжі, відважно загинув..

У нього залишилися батько, мати, дружина, падчерки, дідусь і бабуся…

Про день і час зустрічі Героя та час поховання повідомимо згодом.

Світла пам’ять, низький уклін і вічна шана Захиснику України🇺🇦

Щирі співчуття родині.