Андрій Ткач - військовий з Гнівані, що став героєм нашого часу!

«Маленький допис про велику людину»

- такими словами в мережі інстаграм розпочав свій пост бойовий медик Олександр П. Його коротка розповідь про чоловіка, якого він називає «справжнім героєм нашого часу» та «людиною з великої літери», про нашого гніванчанина Андрія Ткача!

Чоловік в перший день війни записався до Територіальної оборони. Проте вже 7 березня, не маючи жодного військового досвіду, виховуючи з дружиною трьох чудових донечок та маленьку внучечку, він добровольцем пішов у військо. З тієї пори воював в найгарячіших точках: Сєвєродонецьк, Бахмут, Лисичанськ, Водяне…

Нещодавно Андрій Петрович відправився «на нове місце» на Донеччині. Він – водій. Зазичай він виїжджав за пораненими разом із медиками та супроводжуючими. Цього разу ж поранених було забагато, а часу - зовсім мало. Тому на друге коло Андрій вирішив їхати сам. Та його машина була підбита рашистами і не могла далі рухатися.

Чоловік потрапив в оточення на полі. Його обстрілювали з обох сторін. Над ним кружляли три ворожі дрони, а він героїчно відстрілювався зі стрілецької зброї з вигуками: "Ванька, здавайся!" Коли в нього закінчилися патрони, то Андрій розбив свій телефон, щоб у випадку, якщо він потрапить в полон, ворог не зміг дізнатися жодної інформації! О 22 годині Андрій втратив радіаційний зв’язок із побратимами. І з 22 години до другої ночі він повз слідами заїзду на позиції.

«Цей час я молився всім відомим мені богам» - написав на своїй сторінці його товариш, бойовий медик, Олександр.

• - Мені розповіли, що батько доповз до розбитого танка. Під ним він знайшов рацію і близько 4 ранку повідомив хлопцям, що живий. В цей час його знову почали обстрілювати. Коли папа відповз – танк підірвали. Потім він самотужки подолав ще 12 кілометрів, - розповідає Ірина Сімоненко, дочка Андрія Ткача.

О 6 ранку, маючи важку контузію, розрив барабанних перетинок, чоловік вийшов на дорогу, звідки його нарешті забрав Олександр!

• - Зараз тато в лікарні, але він вже готовий повернутися до своїх на фронт. Сказав, що битиметься за Україну до переможного кінця! Любий батько – ти наш герой! – ділиться емоціями дочка Ірина і додає, що тато завжди був дуже веселим, сміливим і що сім’я щоденно молиться за нього і всіх захисників.

Ось ця страшна героїчна історія…. Це не кадри з фільму і не цитати з художніх книг! Це наша історія і наша реальність! Цінуймо кожен новий день, який нам виборюють ось такі Люди з великої літери, ось такі герої нашого часу!