Фото без опису

Життєпис

Дяченко Олександр Вільгельмович  народився 23 серпня 1972 року в селі Могилівка. Навчався у місцевій школі, згодом у політехнічному технікумі. Своє життя пов’язав зі службою — проходив строкову службу, працював у Службі безпеки України.

У 2014 році був призваний до лав Збройних сил України, став учасником АТО. Служив у військових частинах Вінниці та Хмельницького. З початком повномасштабного вторгнення старший сержант Олександр Дяченко постійно перебував у найгарячіших точках фронту.

У 2024 році, у свій день народження, він отримав важке поранення в районі Курська. Пройшов довгий і складний шлях лікування та реабілітації. Незважаючи на серйозні проблеми зі здоров’ям, біль, важкість пересування, сильний характер допоміг йому знову піднятися. Після відновлення Олександр повернувся до служби у військовій частині Гнівані.

Олександр був доброю, щирою, сміливою і працьовитою людиною. Любив риболовлю, футбол, відпочинок на природі. Та понад усе — свою матір, сина, який зараз перебуває на передовій, онука і Україну.

21 серпня 2025 року під час несення служби мужнє серце захисника перетало битися. 

Нагороди і вшанування

· медалі «За взірцевість у військовій службі» (двічі),

· медаль «Захиснику Вітчизни»,

· медаль «Учаснику антитерористичної операції»,

· медаль «За оборону України»,

· Знак класності ВДВ (1 клас),

· нагрудний знак «Знак пошани» Міністерства оборони України,

· орден «За мужність» ІІІ ступеню

Похований на кладовищі в Могилівці