22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії - проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт злуки українських земель.Фото без опису Адже 22 січня 1918 року вперше у ХХ столітті українська незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в місті Києві відбулася не менш вагома подія - об'єднання УНР і ЗУНР в одну державу.

Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року - історичний акт об'єднання українських земель в одній державі. Подія засаднича для українського державотворення. Вона повністю руйнує твердження російської пропаганди, буцімто українські землі вперше об'єднав сталін у 1939 році. Ідея соборності України була ключовою для наступного покоління учасників українського визвольного руху у ХХ столітті.

Акт Злуки 22 січня 1919 року увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України - Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.

В основі ідеології Дня Соборності України у 2026 році має лежати підтримка історичної тяглості національного державотворення у проєкції на події сьогодення.

Соборність передбачає не лише пам'ять про минуле, а й потребує згуртованої спільної праці та взаємодії в сучасній Україні, коли люди з різних регіонів спілкуються, разом захищають країну і працюють, створюють знакове та важливе.

Соборність невіддільна від суверенітету й реальної незалежності народу, вона є фундаментом побудови демократичної держави, запорукою виживання й існування нації.

Соборність — ключовий принцип української ідентичності. Соборність та ідентичність — поняття нерозривні.

В умовах Війни за Незалежність України тема соборності набуває -особливого символізму й гостроти, адже нині українцям знову потрібно об'єднатися заради майбутнього.

Національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян країни, а й обов'язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії. В умовах війни на виживання, коли держава вимушена давати відсіч ресурсно переважаючому противнику, важливе завдання як органів влади, так і всього суспільства — згуртованість регіонів, консолідація всіх верств населення країни, народів і національностей, що проживають в Україні.

Для подальшої боротьби з ворогом необхідні скоординовані зусилля, зміцнення обороноздатності, постійне вдосконалення тактик, забезпечення сил оборони всім необхідним (зброя, техніка, боєприпаси), єднання суспільства та підтримка міжнародних партнерів, що включає отримання допомоги та санкційний тиск на агресора. Це постійний процес, що вимагає гнучкості, адаптації до нових загроз і вирішення нагальних завдань — від військових до соціальних.

Соборність нині як ніколи на порядку денному національних завдань. Соборність сьогодні – мета Перемоги.